Спір про філософський нормативізм у контексті проблеми обґрунтування: Ганс Альберт versus Вольфґанґ Кульман

Тип матеріалу: Репліки, есеї, візії
Мова публікації: українська
Випуск: 2019 №5
Сторінки: 64-68
Журнальна рубрикація: Есеї
Анотація: 

Питання про філософський нормативізм прямо повʼязане з обговоренням змісту і статусу нормативної етики. Зважаючи на те, що людська раціональність не може претендувати на абсолютність і вичерпність власних мисленнєвих процедур, виникає сумнів у чинності філософської й, зокрема, етичної нормативності, що базується на цьому раціональному обґрунтуванні. У ХХ ст. проблема нормативізму зумовила інтелектуальне протистояння між трансцендентальною прагматикою і критичним раціоналізмом. Згідно з представником критичного раціоналізму Г. Альбертом,  нормативізм є недосяжним у філософському знанні, оскільки жодна норма не може отримати остаточного обґрунтування й набути універсального статусу. Це пов’язане з тим, що філософська процедура обґрунтування передбачає одну з трьох логічно суперечливих стратегій («трилема Мюнхґаузена»), що підважує чинність обґрунтування й неминуче релятивізує норму. З Г. Альбертом не погоджується представник трансцендентальної прагматики В. Кульман. Він вважає, що у внутрішній структурі будь-якого мовленнєвого акту є знання про себе як про дію.  Компетентний мовець здатен висловити сумнів чи оскаржувати тільки тоді, коли він безумовно виконує арґументаційні правила. Ця безспірна аргументаційна обовʼязковість і є основою філософського нормативізму.

Abstract: 
The question of philosophical normativism is directly related to the discussion of the content and status of normative ethics. Since human rationality cannot claim the completeness and exhaustiveness of rational thinking procedures, one doubts the validity of philosophical (and, in particular, ethical) normativity based on the rational justification. In the twentieth century, the problem of normativism led to an intellectual confrontation between transcendental pragmatics and critical rationalism. According to critical rationalist H. Albert, normativism is unattainable in philosophical knowledge, since no norm can obtain a final justification and, therefore, acquire universal status. The philosophical justification procedure involves one of three logically contradictory strategies (so called ‘Munchausen’s trilemma’), which immediately undermines the validity of the rational grounding and inevitably relativises the norm. The representative of transcendental pragmatics W. Kuhlmann disagrees with Hans Albert. He believes, in the very structure of speech act, there is a knowledge that the speech act is an action. A competent speaker is only able to express doubt or challenge when he or she implicitly complies with the argumentation rules. This indubitable argumentative obligation is the basis of philosophical normativism.
66
Постійна адреса матеріалу
http://journal.philosophy.ua/node/7938
Як цитувати
Карачевцева Лариса (2019). Спір про філософський нормативізм у контексті проблеми обґрунтування: Ганс Альберт versus Вольфґанґ Кульман . Філософська думка, №5. с. 64-68.
Завантажити: 
References: 

Albert, H. (1968). Traktat über kritische Vernunft. Tübingen: Mohr Siebeck.

Albert, H. (1982). Münchhausen oder der Zauber der Reflexion. In: Die Wissenschaft und die Fehlbarkeit der Vernunft. Tübingen.

Kuhlmann, W. (1981). Reflexive Letztbegründung. Zur These von der Unhintergehbarkeit der Argumentationssituation. Zeitschrift für philosophische Forschung (SS. 3-26), Bd. 35, H. 1. Frankfurt am Main: Vittorio Klostermann. Режим доступу до статті: https://www.jstor.org/stable/20483097.

Sierocka, В. (2001). Z debaty nad ideą etyki normatywnej. In: Etyka – Wspólnota – Działanie. Szkice z filozofii współczesnej (SS. 25-48). Wrocław: Dolnośląska Szkoła Wyższa Edukacji.

Yermolenko, A.M. (1999). Communicative practical philosophy. Textbook. [In Ukrainian] Kyiv: Libra. [= Єрмоленко 1999]