Криза демократії та ефект публічного дискурсу

Мова публікації: українська
Сторінки: 93-109
Журнальна рубрикація: Політична філософія
Анотація: 
У статті аналізується сучасна криза демократії як один із ключових инників соціальнополітичної ситуації ґлобального світу. Проведено змістове розмежування між критичною рефлексією щодо дієвості механізмів, процедур та інших лементів урядування, яка становить невіддільний вимір демократичного життя, і власне кризою демократії як способу самоорганізації суспільства. Вирізнено два формати цієї кризи: (1) заперечення демократичного устрою з боку інших соціальнополітичних систем (передусім тоталітарних режимів); (2) втрата емократією дієвості під тиском внутрішніх проблем і колізій розвитку суспільства. Осердя сучасної кризи демократії полягає у кризі політичної участі громадян у процесі управління та взагалі здійснення владних функцій. Тому це передусім є кризою представницької форми демократії. Серед шляхів її подолання наголос робиться на механізмах прямої демократії, що забезпечує залучення громадян у практики урядування. Виходячи з недоліків традиційних форм прямої демократії (зокрема, плебісцитів), пропонується модель деліберативної демократії, що органічно поєднує в собі розширення можливостей участі громадян в урядуванні з нейтралізацією маніпулятивних технологій публічної комунікації. Обґрунтовано комплекс вимог до публічного дискурсу, щоб він був спроможний відповідати завданням деліберативної демократії (критерії автентичності дикурсу). Особливу роль в ньому має відіграти медіум дискурсу — публічний інтелектуал. Виходячи з цих теоретичних засновків, проаналізовано стан і проблеми публічного дискурсу в Україні. Це дає змогу визначити перспективу деліберативної демократії в українському суспільстві.
Abstract: 
The article analyzes the contemporary crisis of democracy as one of the key factors in the socio-political situation of the global world. A substantive separation between critical reflection on the effectiveness of mechanisms, procedures and other elements of govern-ment, which constitutes an inseparable dimension of democratic life, and the actual crisis of democracy as a way of self-organization of society, is conducted. Two versions of this crisis are distinguished: (1) the denial of a democratic system by other socio-political systems (first of all totalitarian regimes); (2) the loss of democracy by virtue of the pressure of internal problems and conflicts in the development of society. The devastation of the contemporary crisis of democracy lies in the crisis of political participation of citizens in the process of governance and, in general, the exercise of power functions. That is why, first of all, the crisis of the representative form of democracy. Among the ways of overcoming it, the emphasis is on the mechanisms of direct democracy, which ensures the involvement of citizens in government practices. Proceeding from the drawbacks of traditional forms of direct democracy (in particular, plebiscite), a model of deliberative democracy is proposed, which organically combines the expansion of opportunities for citizen participation in government with the neutralization of manipulative technologies of public communication. The complex of requirements for public discourse is substantiated so that he could answer the tasks of deliberative democracy (criteria of authenticity of a discourse). A special role in it must be played by the media of discourse — a public intellectual. Based on these theoretical foundations, the state and problems of public discourse in Ukraine are analyzed. This allows us to determine the prospect of a deliberative democracy in Ukrainian society.
12
Постійна адреса матеріалу
http://journal.philosophy.ua/node/7810

Повна версія матеріалу ще відсутня у відкритому доступі. Ви можете завантажити уривок тексту за посиланням нижче або звернутися до друкованого примірника часопису для ознайомлення із повним змістом статті. Повнотекстовий матеріал буде розміщено у відкритому доступі через рік після виходу друкованого випуску журналу. 

Джерела: 

Арістотель (2000). Політика (пер. з давньогр. та передм. О.Кислюка). Київ: Основи.

Арон, Р. (1993). Демократия и тоталитаризм. Москва: Текст.

Габермас, Ю. (2005). Три нормативні моделі демократії (сс. 364–372). В: Демократія. Київ: Смолоскип.

Демократія в Європі: криза і перспективи (2010). Резолюція ПАРЄ № 1746. Одержано з: http://www.andigross.ch/html/DemEuroRuss.pdf.

Кастельс, М. (2000). Информационная эпоха: экономика, общество и культура. Москва: ГУ ВШЭ.

Карстен, Ф., Бекман, К. (2016). По ту сторону демократии: почему демократия ведёт не к солидарности, процветанию и свободе, а к социальным конфликтам, неконтролируемым расходам и тирании. Москва: Create Space Independent Publishing Platform. Одержано з: https://truthrus.wordpress.com/2015/11/26/beyond-democracy.

Круазьє, М., Гантінгтон, С., Ватанукі, Дз. (1975). Криза демократії. Доповідь Тристоронній комісії про урядування в демократіях. Одержано з: http://www.iarex.ru/articles/52589.html.

Манхейм, К. (1994). Идеология и утопия. В: К. Манхейм, Диагноз нашего времени (сс. 7–276). М.: Юрист.

Мілль, Дж.С. (2001). Роздуми про представницьке врядування. В: Дж.С. Мілль, Про свободу (сс. 131–366). Київ: Основи.

Несбит, Дж., Эбурдин, П. (1992). Что нас ждёт в 1990-е годы. Мегатенденции. Год 2000. Москва: Республика.

Сеннет, Р. (2003). Падение публичного человека. Москва: Логос.

Токвіль, А. (1999). Про демократію в Америці. Київ: Всесвіт.

Фукуяма, Ф. (2005). Великий крах. Людська природа і відновлення соціального порядку. Львів: Кальварія.

Фукуяма, Ф. (1990). Конец истории? Вопросы философии, 3, 25–34.

Ferrajoli, L. (2005). The crisis of democracy in the era of globalization. In: Law and justice in a global society (cc. 53–59). Granada, Espana. Retrieved from: http://elar.urfu.ru/bitstream/10995/4388/2/sf-05-39.pdf.

References: 

Aristotle (2000). Policy. [In Ukrainian] Kyiv: Osnovy. [=Арістотель 2000]

Aron, R. (1993). Democracy and totalitarism. [In Russian] Moscow: Text. [=Арон 1993]Habermas, J. (2005). Three normative models of democracy. [In Ukrainian] In: Democracy (pp. 364-372). Kyiv: Smoloskyp.

Democracy in Europe: a crisis and prospects (2010). Resolution PACE #1746. Derived from: http://www.andigross.ch/html/DemEuroRuss.pdf. [=Демократія 2010]

Castells, M. (2000). Information Age: economy, society and culture. [In Russian] Moscow: SU HSE. [=Кастельс 2000]

Carsten, F., Beckman, K. (2016). Beyond Democracy: Why democracy does not lead to solidarity, prosperity and liberty but to social conflict, runaway spending and a tyrannical government. [In Russian] Moscow: Create Space Independent Publishing Platform. Derived from: https://truthrus.wordpress.com/2015/11/26/beyond-democracy. [=Карстен 2016]

Crozier, M., Huntington, S., Watanuki, J. (1975). Crisis of  democracy. Report on the Governability of Democracies to the Trilateral Commission. [In Ukrainian] Derived from: http://www.iarex. ru/articles/52589.html. [=Круазьє 1975]

Mannheim, K. (1994). Ideology and utopia. [In Russian] In: K. Manheim, The Diagnosis of Our Time (pp. 7–276). Moscow: Yurist. [=Манхейм 1994]

Mill, J.S. (2001). Considerations on representative governance. [In Ukrainian] In: J. S. Mil, On Liberty (pp.131–366). Kyiv: Osnovy. [=Мілль 2001]

Naisbitt, J., Aburdene, P. (1992). What Awaits Us in the 1990s. Megatrends. Year 2000. [In Russian] Moscow: Respublika. [=Несбит 1992]

Sennett, R. (2003). The Fall of Public Man. [In Russian] Moscow: Logos.

Tocqueville, A. (1999). Democracy in America. [In Ukrainian] Kyiv: Vsesvіt. [=Токвіль 1999]

Fukuyama, F. (2005). The Great Disruption: Human Nature and the Reconstitution of Social Order. [In Ukrainian] Lviv: Kalvarіya. [=Фукуяма 2005]

Fukuyama, F. (1990). The End of History? [In Russian] Voprosy Filosofii, 3, 25–34.

Ferrajoli, L. (2005). The crisis of democracy in the era of globalization. In: Law and justice in a global society (pp. 53–59). Granada, Espana. Derived from http://elar.urfu.ru/bitstream/10995/4388/ 2/sf-05-39.pdf