У статті розглядається творчість Мирослава Поповича, еволюція його філософських досліджень від філософії науки, логіки і методології наукового пізнання до філософії історії. Увага зосереджена на останньому трактаті Поповича — «Червоне століття», де розгорнута велична панорама історичних подій ХХ століття. Показано, що аналіз подій минулого сполучається з глибокою філософською рефлексією, що уможливлює розкрити не лише причини, а й сенс історичного минулого, з’ясувати ті фази розривів, що призвело не лише до панування тоталітарних режимів (які постали на основі радикальних ідеологій —комуністичної і націонал-соціалістичної), а й трансформації самої людини, для якої масові знищення людей, соціальних груп і націй уже не сприймалось як торжество зла, а як цілком прийнятні і виправдані дії. Попович показує, як і чому відбувався цей злам людини, її деградація.
Попович, М.В. (2005). Червоне століття. Київ: АртЕк.
Popovich, M.V. (2005). Red Century. [In Ukrainian]. — Kyiv: ArtEk. [=Попович 2005]