Держава та громадянські протести: круглий стіл "Філософської думки" (фотозвіт та аудіозапис)

Цей матеріал доповнює статтю: Громадянські протести в контексті державотворення . Круглий стіл "Філософської думки" Бистрицький Євген, Бекешкіна Ірина, Білий Олег, Головаха Євген, Зісельс Йосиф, Кобець Роман, Панич Олексій, Пролеєв Сергій, Рибачук Олег, Свистович Михайло, Семиволос Ігор, Ситниченко Людмила, Соболєв Єгор, Фесенко Володимир, Чаплига Михайло (2018). . Філософська думка, №1. с. 6-46.
Держава і громадянські протести: круглий стіл "Філософської думки"

Темі "Держава і громадянські протести" буде присвячено тематичний блок 1 числа "Філософської думки" за 2018 рік, де читачі матимуть змогу ознайомитись з повними текстами доповідей та реплік, а також з іншими дотичними матеріалами, а поки пропонуємо переглянути фотозвіт заходу та прослухати аудіозапис дискусії. 

732
Лютий 14, 2018
Цей матеріал доповнює статтю: Громадянські протести в контексті державотворення . Круглий стіл "Філософської думки" Бистрицький Євген, Бекешкіна Ірина, Білий Олег, Головаха Євген, Зісельс Йосиф, Кобець Роман, Панич Олексій, Пролеєв Сергій, Рибачук Олег, Свистович Михайло, Семиволос Ігор, Ситниченко Людмила, Соболєв Єгор, Фесенко Володимир, Чаплига Михайло (2018). . Філософська думка, №1. с. 6-46.
Постійна адреса матеріалу
http://journal.philosophy.ua/node/7677
Аудіо:

Держава і громадянські протести: круглий стіл часопису "Філософська думка" by ua

2 лютого 2018 року в Інституті філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України відбувся черговий круглий стіл часопису «Філософська думка» за назвою «Держава і громадянські протести». Нагадаємо, що від 2008 року редколегія часопису проводить такі дискусії з актуальних соціально-політичних питань три-п’ять разів на рік, а тексти доповідей та обговорень утворюють основу тематичного блоку чергового числа часопису.

Унікальними ці дискусії робить нетиповий для академічних заходів добір учасників: близько половини спікерів зазвичай – представники суміжних з філософією галузей знань – соціології, політології, історії та навіть біології і математики, а також представники інституцій громадянського суспільства, влади, бізнесу тощо.

Порушує межі академічності й їхня тематика, що тяжіє до практичних повсякденних проблем. Більш ніж на тридцяти круглих столах, що відбулися протягом десяти років, поставали питання воєн і соціальних конфліктів, обговорювали роль інтелектуалів у суспільстві, політики суспільної пам’яті, теми насильства та легітимації влади тощо.

Нинішня дискусія за назвою «Держава і громадські протести» артикулювала питання про владу та громадянське суспільство, про їхню природу, стосунки, взаємодію задля демократичних зрушень, а також можливе протистояння у відомій всім нам формі протестів. Учасникам було запропоновано осмислити сутність громадянських протестів як станів суспільного і політичного життя у контексті сучасного українського державотворення у межах таких питань:

  • Громадянській протест в умовах демократії та свободи зібрань
  • Протест, легітимність влади і дестабілізація державних інституцій
  • Протест як відкриття можливостей демократії
  • Соціологія, політологія, культурологія протесту
  • Протест як продовження революції
  • Цінності і протест. Справедливість як питання протесту
  • Автентичність протесту: спонтанні vs організовані протести
  • Протест і раціональність, критичне мислення і масові упередження
  • Антипротести
  • Громадянський протест в умовах зовнішньої агресії

Модерував круглий стіл завідуючий відділу філософії культури, етики та естетики Інституту філософії НАН України доктор філософських наук Євген Бистрицький. З доповідями виступили представники філософії, соціологи, політологи, а також представники державної влади та громадських організацій.

Повні тексти доповідей, питань і коментарів будуть оприлюднені у першому числі «Філософської думки» за 2018 рік, а поки пропонуємо увазі читачів фотозвіт круглого столу з найяскравішими цитатами з доповідей учасників. На боковій панелі сторінки доступний аудіозапис дискусії.

ЄВГЕН БИСТРИЦЬКИЙ (модератор дискусії, Інститут філософії НАНУ)Доповідь: «Типологія протестів у демократичному суспільстві»

Варто говорити про протест в термінах його конструктивності і неконструктивності. Ми будемо називати конструктивним протест, який відкриває державотворчі можливості демократії, перетворюючи їх на позитивні зміни норм, правил, процедур, самих державних інституцій. Неконструктивними є протести, що суперечать таким прогресивним змінам. Вони часто-густо співпадають з «неприродними», штучними протестами, які створюються цілеспрямовано «на замовлення» шляхом «скупки тіл» протестувальників.

СЕРГІЙ ПРОЛЕЄВ (Інститут філософії НАНУ)«Громадянський протест: сутність, процес, процедура»

У системі демократичного урядування державці та урядовці, яких зазвичай  хибно іменують владою, є лише виконавцями влади, її функціонерами, а не утримувачами і, тим більш, не її власниками. Їхня функція суто службова, тоді як громадянська спільнота і є справжнім носієм влади, її володарем. Тож, протест – це вимога підзвітності. Це не конфлікт рівнозначних величин, бо держава знаходиться відносно громадянської спільноти у службовому становищі. Голос громадськості, голос протесту – це голос не прохача, а господаря: він звернений до менеджера, який щось не те робить. Відтак, за своєю суттю громадянські протести, граничною формою яких є народне повстання, є державницькими, державотворчими діями прямого народовладдя, якими коригується робота державних функціонерів.

ІГОР СЕМИВОЛОС (Інститут сходознавства НАНУ)«Протест і можливості досягнення компромісу»

За великим рахунком, те, що ми називаємо протестом, є конфліктом. Протест є проявом конфлікту, коли конфлікт виходить на поверхню та стає видимим для його учасників. Проблема полягає в тому, що ми бачимо конфлікт лише тоді, коли вже виникає відкритий протест, тому наше завдання – виявляти конфлікти на прихованій стадії, коли вони ще не стали насильницькими й не вилилися на вулиці у протестних акціях.

ЄГОР СОБОЛЄВ (народний депутат України)«Протест як виклик державотворення»

Немає нічого природнішого, ніж протест як форма навчання громадянина. Коли громадяни виходять на протест, вони вчаться висловлювати свою позицію та зустрічатися з іншими позиціями. Протест – це природня школа демократії. Тому я з повагою ставлюся до будь-яких протестів, включно з тими, що є суто егоїстичними, а також до антипротестів, адже вони змушують людей замислюватись про природу протестів. Навпаки, я боюся, коли протестів немає, адже це означає, що немає громадської позиції, і це дійсно – один із найстрашніших станів суспільства, що призводить до люті, неготовності щось чути, насильства.

МИХАЙЛО ЧАПЛИГА (представник Уповноваженого ВРУ з прав людини)«Лікування протесту як болі та емоцій»

Протест – якщо це дійсно протест – завжди емоційний, і він завжди неконструктивний. У протесті говорить біль, а біль не буває конструктивним. Коли є якась логіка – це не протест, а мирне зібрання.

ВОЛОДИМИР ФЕСЕНКО (Центр прикладних політичних досліджень «Пента»)«Демократичні підходи у протестному русі»

Одним з ризиків протесту є захоплення самою формою протесту. Одна річ, коли протест є засобом розв'язання проблеми, й інша – коли він стає самоціллю і способом життя. Психологічно деякі люди до цього схильні, і проблема в тому, щоб запобігати цьому захопленню.

ОЛЕКСІЙ ПАНИЧ (Науково-видавниче об’єднання «Дух і Літера»)«Справедливість як питання протесту»

Протест завжди, хай би яким він був, є протестом проти несправедливості. Якщо ситуація оцінюється як справедлива, вона ніколи не викликає бажання протестувати. Але при цьому я майже ніколи не стикався з тим, щоб, оголошуючи щось несправедливим, хтось уточнював, що розуміється під справедливістю і за якими критеріями встановлюється, що справедливо, а що ні.

ЯРОСЛАВ ЮРЧИШИН (ГО «Transparency International Ukraine»)«Практичні небезпеки протестів»

У суспільстві, яке не має довіри – а в Радянському Союзі було зроблено все, щоб знищити довіру між акторами – у суспільстві, яке не навчено комунікувати, зловживання протестом призводить лише до одного: до його маргіналізації. І в Україні сьогодні протест маргіналізується. Так, для когось це ризик і виклик, але для когось, насамперед для молодшого покоління, це фейк. Тому критично важливим є  визначення меж: що є протест, а що – імітація протесту.

ОЛЕГ РИБАЧУК (ГО «Центр UA»)«Держава, адвокація і протест»

В Україні діють якісь бандитські поняття. У нас вважають, що якщо висувається вимога чогось, то одразу погодитися на неї – означає «виявити слабкість». Згідно з нашими поняттями і традиціями, піддатися тиску громадськості та виконувати власні обіцянки неприпустимо. Тому якщо ти хочеш якихось змін, тебе просто заганяють у форму масових акцій. Без них жодних результатів не буде.

ЛЮДМИЛА СИТНИЧЕНКО (Інститут філософії НАНУ)«Протести як доступ до влади»

У демократичному суспільстві громадянин – не лише адресат, споживач, загальних норм і правил. Він – і саме про це йдеться у розмові про активний протест – є їх творцем спільно з іншими людьми.

МИХАЙЛО СВИСТОВИЧ (Громадянський рух «Відсіч»)«Етичні виміри протесту»

В розмові про протест не варто вживати слова «повинен бути». Протест взагалі нічого нікому не винен, люди мають право на будь-які протести, навіть нечесні та абсурдні. Єдина вимога, що випливає з 39-ї статті Конституції, протест повинен бути мирним. У всьому іншому протест може бути і повинен бути таким,  як того захочуть протестувальники. Адже вони мають право.

ОЛЕГ БІЛИЙ (Інститут філософії НАНУ)«Протест, революція та інтервенція»

Будь-який протест пов’язаний із громадянським суспільством, але громадянське суспільство є ефективним у протесті лише тоді, коли є колективна автономія, коли є міцні і захищені організаційно механізми спротиву і примусу до рівноправного соціального діалогу, на кшталт корпорацій чи гільдій. В іншому випадку  протести завжди будуть розпорошуватись і врівноважуватися симулякрами й імітаційними перфомансами «виконавчої» влади.

ЙОСИФ ЗІСЕЛЬС (Конгрес національних громад України)«Протести і національна ідентичність»

Найбільші злочини у ХХ, а, можливо, не тільки у ХХ сторіччі здійснювалися під гаслом «суспільного блага». Кожен, хто прагне влади, особливо до авторитарної, користується цим гаслом про суспільне благо.

РОМАН КОБЕЦЬ (Інститут філософії НАНУ)«Громадський протест і дилеми державної політики»

Протест – це неуникненна соціально-політична необхідність. Це – патологічна форма участі в державному житті, неспрацьовування тих каналів, які в нормальному суспільстві справно функціонують. У нас ще відсутні відпрацьовані канали комунікації між тими, хто розробляє рішення, й тими, на кого ці рішення впливають, а також є гігантська недовіра суспільства до своїх представників, які нібито мають нібито здійснювати це право розробки рішень. На жаль, з огляду на це неважко спрогнозувати, що ми вимушені мати справу з протестами ще довгий період часу, та у найближчому майбутньому, вони лише множитимуться.

ЄВГЕН ГОЛОВАХА (Інститут соціології НАНУ)«Соціальні протести в України: від охлократії до ефективної демократії»

У будь-яких спільнотах можуть виникати невдоволення та масові протести. Це природне явище. Так діти протестують проти сваволі батьків, так навіть у тваринних зграях молодь протестує проти узурпації влади альфа-самцями. Соціологи це добре розуміють, і ніхто не вважає, що цього можна взагалі уникнути. Уникнути протестів неможливо. Питання в тому, як до них ставитися.

ІРИНА БЕКЕШКІНА (БФ «Демократичні ініціативи ім. І. Кучеріва, Інститут соціології НАНУ)«Соціальні протести: коли й чому?»

Соціальні протести – невід’ємна частина демократії. Якщо механізми інституціоналізації конфліктів не спрацьовують або взагалі відсутні, протести можуть набувати масового характеру  революцій. Революції виникають там і тоді, де й коли не спрацьовують механізми демократії. Єдиний надійний  запобіжник революцій – розвиток демократичних механізмів, які б давали змогу своєчасно реагувати на проблеми, потреби, невдоволення людей.

Протести  можуть виконувати як позитивну, так і негативну роль. Будь-яка система тяжіє до самоконсервації,  тому її  слід час від часу «підштовхувати», стимулюючи до руху, до розвитку. Зрештою, сучасна  розвинута демократія й сформувалася як результат постійного «підштовхування» протестами: варто згадати боротьбу за права жінок, загальне виборче право, свободу слова, з недавнього – виступи за права осіб нетрадиційної сексуальної орієнтації так далі.

Звіт підготувала: Іламі Ясна

Фото: Іламі Ясна.