Інтеракціонізм vs епіфеноменалізм: розмикання каузальної замкненності фізичного

Автор(и): Сепетий Дмитро
Тип матеріалу: Стаття
Мова публікації: англійська
Випуск: 2017 №5
Сторінки: 113-128
Журнальна рубрикація: Philosophy of Mind
Анотація: 

У статті розглядається питання про каузальну замкненість фізичної реальності в контексті психофізичного дуалізму через співставлення двох альтернативних дуалістичних поглядів — інтеракціонізму та епіфеноменалізму. Критично обговорюються головні аргументи за каузальну замкненість фізичного (проти інтеракціонізму), сформульовані Девідом Чалмерсом, у результаті чого робиться висновок про їхню недостатність. Застосовно до епіфеноменалізму, розкрито ряд вагомих підстав для визнання цього погляду незадовільним: він є практично неприйнятним, оскільки наша свідома практична діяльність необхідно ґрунтується на припущенні про те, що наші бажання, плани та ідеї можуть впливати на нашу поведінку, яка складається з фізичних подій; з нього випливає, що уся біологічна еволюція та людська історія відбувалися б точно так само за відсутності свідомості; його прибічник не має підстав вважати, що інші люди мають свідомість та що його уявлення про фізичний світ відповідають дійсності. Виходячи з цього робиться висновок, що епіфеноменалізм є самоспростовувальним, і що прибічники дуалізму мають дуже вагомі підстави віддати перевагу інтеракціонізму.

Abstract: 
The paper considers the issue of the causal closure of the physical in the perspective of the mind-body dualism. The two alternative dualist views, interactionism and epiphenomenalism, are compared. The main arguments for the causal closure of the physical (against interactionism), as formulated by David Chalmers, are critically discussed and found lacking. With respect to epiphenomenalism, it is argued that it suffers from several major deficiencies that make it untenable: it is practically unacceptable, because all our conscious practical activities are necessarily based on the assumption that our desires, plans, and ideas can influence our behaviour, which consists of physical events; it implies that all biological evolution and human history would be exactly as they are even if there was no consciousness; it leaves its adherent without reasons to believe that other human beings have consciousness and that his or her ideas about the physical world have anything to do with how things really are. The conclusion is made that epiphenomenalism is self-defeating and that for a dualist, interactionism is by far the preferable option.
250
Постійна адреса матеріалу
http://journal.philosophy.ua/node/7639
Як цитувати
Сепетий Дмитро (2017). Інтеракціонізм vs епіфеноменалізм: розмикання каузальної замкненності фізичного . Філософська думка, №5. с. 113-128.
Завантажити: