Сучасним розвідкам із філософської антропології властиве поєднання різних підходів. У сучасній еволюційній антропології, що спирається, зокрема, на біологічні засади мовленнєвої активності, мовлення набуває значення інституційної фактичності. Дотичною до теми мовлення є проблематика емпатії та співчутливості. Феномен емпатії можна вважати вихідним, базовим елементом соціального мислення, притаманного людині й загалом антропоїдам. Готовність реаґувати на поведінку іншої особини на таких засадах дає необхідний шанс на виживання. Поряд із тим, переймаючись першоінтенцією симпатії, люди мимоволі й неявно налаштовуються на значущість речей, значущість навколишніх людей, їхніх стосунків, думок, культурних надбань тощо. Уможливлюючи обмін уявленнями про речі та події, мовлення тим самим спонукає до «відповідального мислення». Таким чином, завдяки мовленню соціальність завжди присутня у нашому мисленні.