У статті обговорено арґумент самотнього привида проти фізикалізму, запропонований Філіпом Ґофом як посилена версія знаменитого арґументу Декарта за відмінність між ментальністю (психічним суб’єктом, Я) і тілом. Посилений арґумент, на думку Ґофа, стає невразливим до типового заперечення, що апелює до можливості множинної реалізації, та має кілька переваг порівняно з іншим, більш впливовим антиматеріалістичним арґументом — арґументом зомбі. У статті обговорено дві спроби нейтралізації арґументу самотнього привида, здійснені Есою Діаз-Леон та Ґреґом Джензеном, і обґрунтовано думку, що вони не досягають успіху. За про поновано й досліджено інші можливі способи захисту фізикалізму, ґрунтовані на усумнівненні невразливості арґументу самотнього привида щодо заперечення від можливості множинної реалізації. Обґрунтовано думку про проблематичність відхилення відповідних нових заперечень без звертання до додаткових арґументів, які, якщо є слушними, достатні для спростування фізикалізму і, отже, роблять арґумент привида зайвим. Зроблено висновок, що фізикалісти мають досить ефективні засоби для протистояння арґументові самотнього привида і що питання про спроможність арґументу подолати ці засоби залишається відкритим.
