У статті обговорено арґумент самотнього привида проти фізикалізму, запропонований Філіпом Ґофом як посилена версія знаменитого арґументу Декарта за відмінність між ментальністю (психічним суб’єктом, Я) і тілом. Посилений арґумент, на думку Ґофа, стає невразливим до типового заперечення, що апелює до можливості множинної реалізації, та має кілька переваг порівняно з іншим, більш впливовим антиматеріалістичним арґументом — арґументом зомбі. У статті обговорено дві спроби нейтралізації арґументу самотнього привида, здійснені Есою Діаз-Леон та Ґреґом Джензеном, і обґрунтовано думку, що вони не досягають успіху. За про поновано й досліджено інші можливі способи захисту фізикалізму, ґрунтовані на усумнівненні невразливості арґументу самотнього привида щодо заперечення від можливості множинної реалізації. Обґрунтовано думку про проблематичність відхилення відповідних нових заперечень без звертання до додаткових арґументів, які, якщо є слушними, достатні для спростування фізикалізму і, отже, роблять арґумент привида зайвим. Зроблено висновок, що фізикалісти мають досить ефективні засоби для протистояння арґументові самотнього привида і що питання про спроможність арґументу подолати ці засоби залишається відкритим.
The paper discusses the lonely ghost argument against physicalism, which was advanced by Philip Goff as a reinforced version of Descartes’ famous argument for the distinctness of mind (mental subject, or self) and body. The purported reinforcement consists in making the argument invulnerable to the typical objection that appeals to multiple realisability. Besides, the claim was made by Goff that the lonely ghost argument has several advantages over the far more influential zombie argument. Two physicalist attempts to defuse the argument, by Esa Diaz-Leon and Greg Janzen, are discussed and found unsuccessful. Some alternative ways of possible physicalist defences, which are based on questioning Goff’s success to deal with multiple realisability objection, are proposed and investigated. It is argued that there is considerable difficulty in deflecting the new objections without use of additional arguments which, if sound, would be sufficient to refute physicalism on their own and so make the lonely ghost argument redundant. The conclusion is made that physicalists have considerable resources to deal with the lonely ghost argument, and it is left open whether the lonely ghost argument can overpower them.
