У статті проводиться дослідження акторно-мережевої теорії Бруно Латура та соціальної теорії Мішеля Фуко. В основі даного дослідження лежить компаративний аналіз обох соціальних теорій в дискурсі сучасних соціогуманітарних досліджень. Відмічається схожість обох соціальних теорій та конституюється історична спадковість теорії Латура відносно теорії Фуко. Констатується принципова «незавершеність» і відкритість проектів Фуко та Латура щодо змін, а також обґрунтовується їх практична перевага перед іншими сучасними соціальними теоріями. До числа переваг відноситься як сам факт «відкритості» теорій до творчих змін та постійної перебудови, так і принципово відмінний підхід, який включає елімінацію позиції «вченого-метаспостерігача», на противагу якому виноситься ствердження «вченого, який іде за дійовими особами». Автор дотримується точки зору, згідно з якою практичне використання теорій Фуко та Латура є можливим в рамках їх синтезу (де ідеї Латура являють собою концептуальну кристалізацію ідей Фуко, у той час, як останні являють свого роду конкретизуюче розгортання загальних концептуальних схем Латура). Для ілюстрації того, як діють соціальні теорії Латура та Фуко у конкретних дослідженнях, проводиться уявний експеримент, який має відношення як до соціальної теорії, так і до кримінології, на основі чого аналізується підхід до вивчення подібних ситуацій у сучасних соціальних теоріях, які базуються на «жорсткій ієрархії», та «гнучкий» підхід, який пропонує акторно-мережева теорія.
