Чи потрібен «ребрендинґ» українській філософії?

Низка законотворчих ініціатив у галузі науки та освіти (зокрема, гуманітарної), на які був як ніколи щедрим 2015 рік, поставила під питання існування філософії як навчальної дисципліни у вітчизняному освітньому ландшафті. Утім, слід пам’ятати, що успіх громадського спротиву, що дозволив у певній мірі зберегти місце філософії в освітньому процесі, не розв’язує проблему раз і назавжди, а лише відкладає той момент, коли вона знову дасть про себе знати. Тому варто спробувати подивитися на ситуацію й із іншого боку, зосередивши увагу не тільки на  протистоянні утискам з боку Міністерства освіти й намаганні нормативно закріпити статус філософії як загальнообов’язкової навчальної дисципліни, але й на питанні до самих себе: чи відповідає вітчизняна філософія потребам сучасного суспільства настільки, щоби зберегти цей статус навіть без законодавчого регулювання. Слід визнати, що загроза виключення філософії з переліку загальнообов’язкових дисциплін – лише маркер давніших і глибших проблем самої філософії, що, немов лакмусовий папірець, висвітлив її слабкі місця як галузі досліджень та освітньої дисципліни. Це – дві сторони однієї проблеми, жодну з яких не можна скидати з рахунків.