Олександр Яценко був філософом марксистських переконань, який вважав за необхідне реконструювати витокові ідеї раннього Маркса з властивим йому гуманізмом. У подібній філософії були б зарезервовані лакуни для моралі, права, і навіть релігії. Тотальна цілість раціональних дій в суспільстві повинна повсякчас насичуватись ідеалами, які б забезпечували ціннісну орієнтацію життєтіяльності. Концепція Яценка співставима з доктриною онтології суспільного буття Лукача. Він також дисонував офіційній філософії, тож невипадковими були його симпатії до дисидентів і правозахисників.