Творче життя Віталія Табачковського (1944–2006) було нерозривно пов’язане з роботою на важливому тематичному напрямкові Інституту філософії – світоглядних, ціннісних проблемах філософії та філософсько-антропологічній проблематиці. Помітним внеском у сучасні філософсько-антропологічні пошуки стало його дослідження феномену філософів-шістдесятників. Його «лебединою піснею» стала книга «Полісутнісне homo: філософсько-мистецька думка в пошуках “неевклідової рефлективності”». На підставі звернення до еталонних зразків філософсько-антропологічної рефлексії – від античної думки і класичної філософії (Blaise Pascal, Immanuel Kant, Ludwig A. von Feuerbach, Friedrich W. Nietzsche) до філософської антропології XX сторіччя (Max Scheler, Helmuth Plessner, Martin Heidegger , Karl Th. Jaspers, Edgar Morin та ін.). До центральних тем дослідження належать аналіз колізії сутності та існування людини та критичне переосмислення уявлень про першосутність (принцип відкритого питання). Суспільно-педагогічні погляди Табачковського ґрунтовані на так званих антропологемах самозлагоди.
