Інститут філософії в Києві (Україна) був створений за радянських часів, коли домінувала марксистсько-ленінська парадигма. Її політичною функцією було обґрунтування політики правлячого режиму, ідеалізація та міфологізація соціальної реальності. В цей переломний період після розвінчання культу особи в другій половині 1950-х і на початку 1960-х років Інститут філософії очолив Павло Копнін. Успіху його починань сприяло поєднання талантів дослідника, наукового менеджера і генератора нових наукових ідей. Іновації втілилися, по-перше, в раціоналістичному переосмисленні предмета, сутності та методологічних функцій автентичної марксистської філософії. По-друге, розгорнулися й посіли провідне місце в Інституті філософії дослідження, що виходили за межі предмета марксистської філософії, насамперед в галузі логіки, методології та філософії науки. Це стало підставою для означення зрушень у філософському житті України як Київської філософської школи.
