Павло Копнін відігравав знакову роль у методологічному, ідеологічному та організаційному повороті, що відбувався в Інституті філософії ім. Г.С. Сковороди з 1950-х до кінця 1980-х років. Завдяки його зусиллям став можливим перехід від марксистсько-ленінського підходу до застосування сучасних методологій. Йому вдалося легітимізувати нові вектори досліджень, що були табуйованими за Радянських часів: соціологію і соціальну філософію, соціальну психологію, філософську антропологію, філософію культури, дослідження релігій тощо, а також домігся створення низки відповідних відділів. Все це забезпечило умови для витіснення псевдофілософських напрямків та методів дослідження Радянської доби сучасними темами й підходами.
