Хоча присутність філософії у публічному просторі є сутнісним виміром існування філософії, вітчизняний філософський дискурс здебільшого замкнений в академічних межах. Проте сьогодні в країні активізуються різноманітні форми неакадемічної присутності філософії в суспільному дискурсі. Це свідчить про актуалізацію її значущості для особистісного самовизначення людини. Поряд із тим запит на філософію в публічному просторі загострюється, коли рутину повсякденності руйнують нерозв’язні проблеми, як-от в сьогоденній Україні.
В цьому контексті нового значення набуває питання мови філософування. Строга мова академічного дискурсу має бути доповнена випрацюванням форм публічного мовлення. ДО того ж здатність висловлюватися в різноманітних семантичних режимах і згідно з різними стилістичними стратегіями сприяє продуктивній роботі в академічному форматі, розвитку евристичного потенціалу філософського дискурсу та культури філософування.
Пошуки дієвого формату присутності філософії в публічному просторі передбачають з’ясування носіїв громадського запиту на філософію. Такий підхід необхідний для участі філософів у розв’язанні будь-якої вагомої і значущої соціальної проблеми.
